ІСТОРІЇ ЯКІ ВАЖЛИВО ЗНАТИ. РОЗПОВІДАЄМО ПРО ЗАГИБЛОГО БІЙЦЯ 130 БТРО МИКОЛУ ФІЩУКА ТА ЙОГО РОДИНУ

Благодійний фонд «Антитіла» продовжує висвітлювати історії сімей військовослужбовців 130 батальйону ТРО, які загинули внаслідок повномасштабного вторгнення. Під опікою фонду нині перебувають 58 дітей, які втратили батька на фронті.



У центрі сьогоднішньої розповіді — родина загиблого захисника Миколи Фіщука, добровольця, який від початку війни, в лютому 2022 року, став на захист України. У відео, дружина бійця, Тетяна Фіщук разом із донькою Настею поділились спогадами про те, яким він був, про що мріяв, чому вчив своїх близьких та як ставився до війни.
Переглянути відео про родину українського Героя:
https://youtu.be/8vzk2VVEgjY

До 24 лютого Микола працював старшим дільничним у Києві. Рідні згадують його як веселу, добру людину й уважного батька, який завжди знаходив час на прогулянки, настільні ігри, навчання та спільний відпочинок. Коли війна прийшла до столиці, одним із перших він вирушив до військкомату.

«Я навіть хотіла сховати його документи, щоб не пішов, — згадує Тетяна. — Але сама їх не знайшла. А він потім усе одно знайшов — і поїхав. Я вмовляла його залишитись, але він сказав: “Таня, як я залишуся? Там хлопці по 20 років ідуть. Я не можу не піти. Я повинен захищати вас і наш город.”»

Два місяці обороняв Київ, а після деокупації столиці разом із побратимами 130-го батальйону ТрО був переведений на Харківщину, де тривали одні з найзапекліших боїв. Весь цей час він підтримував зв’язок з родиною телефоном, але не розповідав подробиць служби — намагався оберігати близьких. Востаннє дружина і донька бачили чоловіка на Великдень. Загинув Микола Фіщук 27 червня 2022 року, тримаючи оборону біля населеного пункту Кочубеївка Харківської області.

«Коли щось не виходить, я завжди згадую його слова: Доцю, все буде добре. Зараз усе вирішимо. Він завжди умів мене підтримати», — пригадує Настя.



Наразі його близькі продовжують вчитись жити по-новому. Тетяна зізнається — досі не може звикнути до відсутності чоловіка. Інколи трапляються емоційні зриви, але вона тримається заради дитини і каже, що вдячна Богу, що донька сприйняла втрату стійко й зберегла світлі спогади про батька.
«Я дуже хотіла акварельні олівці, — згадує Настя. — У нас тоді не було грошей, і тато таксував, щоб заробити на подарунок. І купив мені найкращі. Я досі їх зберігаю та використовую тільки у важливих моментах».



Микола Фіщук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою Коростенської міської громади «За мужність та відвагу».
Дивіться відео на YouTube-каналі БФ «Антитіла»:
https://youtu.be/8vzk2VVEgjY